Дара Корній
Мирослава Замойська народилася в селі Секунь Старовижівського району Волинської області. Середню школу закінчила в селі Княже Сокальського району Львівської області.
Вищу освіту здобула у Львові. Закінчила журналістсько-редакторське відділення Українського поліграфічного інституту. Працює у Львівській національній академії мистецтв.
Дара Корній писала спочатку писала для дитячої аудиторії, для журналів «Ангелятко», «Ангеляткова наука», та для підлітків (журнали «Крилаті», «Однокласник»).
Перший її виданий великий твір, опублікувало видавництво Клуб сімейного дозвілля 2010. Це був роман «Гонихмарник», написаний в жанрі міського фентезі. Роман приніс авторці третью премію літературного конкурса Коронація слова 2010 року, в номінації «роман», був удостоєний відзнаки «Дебют року» від видання «Друг читача» та став лауреатом премії асамблеї фантастики «ПОРТАЛ-2011» — «Відкриття себе» імені В. І. Савченко. Після публікації першого роману Дара Корній отримала неофіційне звання «української Стефані Майєр».
Другий великий твір письменниці «Тому, що ти є» - "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2011". Він теж був написаний в жанрі міського фентезі. Третій роман - "Зворотний бік світла" - це "Вибір видавців" у конкурсі "Коронація слова - 2012". На "Форумі видавців - 2012" його активно купували на стенді "Коронація слова".
“Добре бути божевільним - життя їм майже все прощає.”
“Мрії збуваються, якщо дуже-дуже хочеш, нехай дивним чином, однак здійснюються.”
“Бажання змінити світ на ліпше - хронічна хвороба юності.”
“І що то за дурень вигадав: очі не бачать - серце не болить? Болить, та ще й як!”
“Але чи можна заховатися від кохання, якщо воно не сонце, навіть і не хмара, а частинка тебе? Від себе не утечеш.”
“Знаєш, коли довго говорити на оселедець "кориця", навіть запахне нею. А смак? Важко перебити смак оселедця, навіть корицею...”
“Коли хочеш відшукати причини, вони легко знаходяться.”
“В житті трапляються події, які перевертають твоє життя, перетворюють його, видозмінюють, якщо хочете. Коли дивишся в очі тих, кого любиш найдужче і кого щойно заледве не втратив, зачинаєш розуміти, що насправді ані гроші, ані статки не мають зовсім ніякого значення, бо крім отої всієї матеріальної блажі є щось таке, що міцно тримає людину над поверхнею землі, не даючи їй змаліти до рівня мурашиного, і те щось, очевидно, є любов, бо вона єдина, заради чого варто дихати, будувати, іноді руйнувати і, врешті, існувати.”
“- Різдво? Традиція, кажете? У білому світі все не просто так - народини, сніг, сонце, вітер, шелест юного листя під вітром на весні, шурхіт опалого, вже мертвого восени під ногами, ті, кого ми кохаємо, ті, хто кохає нас, і смерть.”
“Спогади - і прикро від них, і гірко, і солодко.”
“Що таке час - лишень фізична величина, і то далеко не стала, навіть вчені підтверджують відносність часу, матерії, простору. Ба таки так! Все в тому світі відносне.”
“Ангели не сплять,... Ніколи.”
“...І кохання прощає все, і коханим прощається майже все...”
“Золота клітка вільних птахів не робить щасливими.”