“Хорвоо! Чи хүний зовлонд цадах болоогүй юу?”

“-Хүү минь, чи надад ямар ч өргүй гэж бодож явах эрхийг би чамд олголоо.”

“Эрж явсан хүнтэйгээ уулзсан хүний сэтгэл баяр, сандралаар дүүрэн байдаг билээ. Эрэл нь хичнээн удаан, хэцүү байсан бол энэ сэтгэл төдий чинээ их байдаг.”

“Але чи можна заховатися від кохання, якщо воно не сонце, навіть і не хмара, а частинка тебе? Від себе не утечеш.”

“...життя не має смаку, в чистому вигляді воно - як дистильована вода. Ми самі додаємо у нього солі, перцю чи цукру. Коли життя набуває смаку - серце болить сильніше”

“Я люблю дивитись старі фотоальбоми, з фотами із 40—50-х років, де ці чуваки, веселі й короткострижені, обов'язково посміхаються в камеру, у військових або петеушних формах, з простими і потрібними всім речами в руках — розвідними ключами, фугасними гранатами, чи на крайняк — макетами літаків, діти великого народу, прапороносці, бляха-муха, куди це все поділось, совок видавив із них все людське, перетворивши на напівфабрикати для дяді сема, ось що я думаю. В кожному разі я весь час помічаю, з якою ненавистю і відразою вони дивляться на власних дітей, вони на них полюють, відловлюють їх у глухих коридорах нашої безмежної країни і їбашить по нирках важким кирзовим чоботом соціальної адаптації. Ось така ось річ.”